«Фінансування тероризму та расова дискримінація в Україні» (Україна проти Російської Федерації): нова справа Міжнародного Суду ООН
16 січня 2017 року Україна подала заяву проти Російської Федерації до Міжнародного Суду ООН (Гаага), звинувативши її у порушенні Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінаціївід 21.12.1965 та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму від 09.12.1999 під час окупації та анексії Криму та у конфлікті на Сході України. Україна та Російська Федерація є учасницями Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінаціївід 21.12.1965 та Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризмувід 09.12.1999.
Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Він був заснований Статутом Організації Об'єднаних Націй, підписаним 26 червня 1945 року в Сан-Франциско, для досягнення однієї з головних цілей Організації Об'єднаних Націй: «проводити мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права, залагоджування або вирішення міжнародних спорів або ситуацій, які можуть привести до порушення миру». Міжнародний Суд ООН розглядає справи, де сторонами є держави. Рішення Міжнародного Суду ООН є обов'язковим для сторін спору, у разі невиконання рішення Суду, дане питання може бути передане на розгляд Ради Безпеки ООН.
16 січня 2017 року Україна подала Заяву щодо тимчасових заходів захисту, в якій вказується, що «Суд має юрисдикцію щодо даної справи відповідно до його Статуту, положень статті 24 (1) Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму від 09.12.1999, а також статті 22 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму від 09.12.1999. Російська Федерація дала згоду в рамках обох конвенцій до юрисдикції Суду». У Заяві Україна посилається на застосуванні Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації на прикладі справи Грузія проти Росії (заява про тимчасові заходи від 15 жовтня 2008 р., I.C.J. Reports 2008, с. 396, пункт. 143) та справи Демократична республіка Конго проти Уганди «Збройні дії на території Конго»(заява про тимчасові заходи від 1 липня 2000 року, I.C.J. Reports 2000, стор. 128, пункт. 43).
Як зазначається у прес-релізі Міжнародного Суду ООН у другій половині дня 16 січня 2017 року, Україна порушила справу проти Російської Федерації щодо передбачуваних порушень Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9 грудня 1999 року і Міжнародної конвенції про ліквідації всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 року. Зокрема, як вказується у прес-релізі Міжнародного Суду ООН, Україна стверджує, що після помаранчевої революції 2004 року, вона була піддана підвищеного ступеня російського тиску і залякування. Починаючи з 2014 року, РФ по відношенню до України активізувала своє втручання в українські справи до нових небезпечних рівнів «військового втручання в Україну, фінансування терористичних актів, а також порушення прав людини мільйонів громадян України, в тому числі, їхнього право на життя». На сході України РФ розпалювала та підтримувала збройне повстання проти влади української держави. Україна вважає, що своїми діями РФ порушила основоположні принципи міжнародного права, в тому числі ті, які закріплені в Міжнародній конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.
Крім того, в своїй заяві Україна стверджує, що в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі РФ «нахабно кидає виклик Статуту ООН, захопивши частину суверенної території України за допомогою військової сили». Україна заявляє, що «в спробі узаконити свій акт агресії, Росія щодо проведення незаконного «референдуму», який вона здійснила на тлі обстановки насильства і залякування щодо неросійських етнічних груп». На думку України, цією «навмисною кампанією культурного стирання, починаючи з вторгнення і референдуму і триваючого донині», порушує Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
Що стосується Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, в пунктах 134 до 136 своєї заяви, то [134] «Україна просить Суд винести рішення і оголосити про те, що Росія, через свої державні органи, державних агентів, а також інших фізичних і юридичних осіб, які здійснюють державну владу, а також через інші агенти, що діють за її дорученням або під її керівництвом і контролем, порушила свої зобов'язання за Міжнародною конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму шляхом:
(а) забезпечувала фінансування, включаючи постачання озброєння і тренування для незаконних збройних формувань, що вчиняють акти тероризму в Україні, у тому числі "ДНР", "ЛНР", "Харківських партизанів" і пов'язаних з ними груп і осіб, порушення статті 18;
(b) не вживала належних заходів для виявлення, заморожування та конфіскації коштів, що використовуються для допомоги незаконним збройним формуванням, що здійснюють акти тероризму на території України, у тому числі "ДНР", "ЛНР", "Харківських партизанів" і пов'язаних з ними груп і осіб, порушення статей 8 і 18;
(c) не проводила розслідування, судове переслідування або видачу осіб, винних у фінансуванні тероризму, які перебувають на території РФ, порушення статей 9, 10, 11 і 18;
(d) не надавала Україні всю можливу допомогу у зв'язку з розслідуванням кримінальних справ про фінансування тероризму, порушення статей 12 і 18;
(e) не застосовувала всі можливі заходи для запобігання і припинення актів тероризму, вчинених російськими державними і приватними суб'єктами, в порушення статті 18».
Також «[136] Україна переконливо просить Суд примусити Російську Федерацію дотримуватися своїх зобов'язань по Міжнародній конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, у тому числі:
(a)негайно і беззастережно припинити і утримуватися від будь-якої підтримки, в тому числі надання фінансування, зброї і підготовка кадрів, незаконних збройних формувань, які беруть участь в терористичних актів в Україні, в тому числі "ДНР", "ЛНР", "Харківських партизанів", і пов'язаних з ними груп і окремих осіб;
(b)негайно докласти всіх зусиль для забезпечення того, щоб вся зброя, поставлена таким збройним формуванням, була вивезена з України;
(c) негайно здійснювати належний прикордонний контроль, щоб запобігти подальшим актам фінансування тероризму, в тому числі постачання зброї, з території Російської Федерації на територію України;
(d) негайно припинити постачання фінансування, зброї та інших активів з території Російської Федерації та окупованого Криму для незаконних збройних формувань, що вчиняють акти тероризму в Україні, в тому числі "ДНР", "ЛНР", "Харківських партизанів" і пов'язаних з ними груп і фізичних осіб, шляхом заморожування всіх банківських рахунків, використовуваних для їх підтримки;
(е) негайно заборонити всім російським чиновникам дії з фінансування тероризму в Україні, в тому числі міністру оборони РФ Сергію Шойгу; заступнику голови Державної Думи Володимиру Жириновському; депутатам Державної Думи Сергію Миронову і Геннадію Зюганову, і порушити судове переслідування стосовно цих та інших осіб, відповідальних за фінансування тероризму;
(f) негайно забезпечити повне співробітництво з Україною у розгляді поточних і майбутніх запитів про надання допомоги в розслідуванні та щодо припинення фінансування тероризму з боку незаконних збройних формувань, які беруть участь в терористичних актах в Україні, в тому числі "ДНР", "ЛНР", "Харківських партизанів"і пов'язаних з ними груп і окремих осіб;
(g) повністю відшкодувати втрати, пов’язані зі збиттям рейсу MH17 Малайзійських авіаліній;
(h) повністю відшкодувати втрати, пов’язані з обстрілом мирних жителів у Волновасі;
(i) повністю відшкодувати втрати, пов’язані з обстрілом мирних жителів у Маріуполі;
(j) повністю відшкодувати втрати, пов’язані з обстрілом мирних жителів у Краматорську;
(k) повністю відшкодувати втрати, пов’язані з вибухами, спрямованими проти цивільного населення в Харкові;
(l) повністю відшкодувати втрати, пов’язані з усіма іншими терористичними актами, які Російська Федерація спричинила, сприяла їм або підтримувала їх, фінансуючи тероризм та не вживаючи заходів для запобігання і розслідування фінансування тероризму.».
Що стосується Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, в пунктах 137 та 138 заяви Україна зазначила наступне:
«[137.] Україна просить Суд винести рішення і оголосити про те, що Російська Федерація, через свої державні органи, державних агентів та інших осіб і організаційдержавної влади, в тому числі де-факто через владу незаконно окупованого Росією Криму, і через інших агентів, що діють за її дорученням або під її керівництвом і порушила свої зобов'язання за Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21.12.1965:
(a) систематично дискримінує і принижує кримських татар та українські громади у Криму, здійснюючи таким чином державну політику з культурного стирання тих верств населення, які сприймаються як противники окупаційного режиму;
(b) провела незаконний референдум, який відбувся в атмосфері насильства та залякування щодо неросійських етнічних груп, не докладаючи зусиль для захисту цих груп, що стало першим кроком до позбавлення цих громад захисту з боку українського законодавства та для створення для них режиму російського панування;
(c) придушує політичні й культурні прояви кримськотатарської ідентичності, в тому числі шляхом переслідування кримськотатарських лідерів і заборони діяльності Меджлісу кримськотатарського народу;
(d) забороняє кримським татарам збиратися для святкування і відзначення важливих культурних події;
(е) здійснює і толерує кампанію з викрадення і вбивств кримських татар;
(f) переслідує представників кримськотатарської громади, проводячи безпідставні обшуки і затримання;
(g) придушує кримськотатарські ЗМІ;
(h) придушує навчання кримськотатарською мовою та роботу освітніх установ кримськотатарської спільноти;
(i) придушує україномовну освіту для етнічних українців;
(j) запобігає зібранням етнічних українців, які бажають святкувати та відзначати важливі культурні події;
(k) придушує україномовні ЗМІ».
«[138] Україна шанобливо просить Суд зобов’язати Російську Федерацію дотримуватися своїх зобов'язань з ліквідації расової дискримінації, в тому числі:
(a) негайно припинити і утримуватися від подальшої реалізації політики культурної чистки, вжити всіх необхідних і належних заходів для гарантування повного і рівного захисту правом для всіх груп в окупованому Росією Криму, включно з кримськими татарами та етнічними українцями;
(b) негайно відновити права Меджлісу кримськотатарського народу і лідерів кримських татар в окупованому Росією Криму;
(c) негайно відновити права кримськотатарського народу в окупованому Росією Криму на участь у культурних заходах, включаючи щорічне відзначення річниці їх депортації з Криму «Sürgün»;
(d) негайно вжити всі необхідні і належні заходи для припинення зникнення і вбивства кримських татар в окупованому Росією Криму, повною мірою і належним чином розслідувати зникнення Решата Аметова, Тимура Шаймарданова, Ервіна Ібрагімова і всіх інших жертв;
(e) негайно вжити всі необхідні і належні заходи для припинення невиправданих і безпідставних обшуків і арештів кримських татар в окупованому Росією Криму;
(f) негайно відновити ліцензії і вжити всі інші необхідні і належні заходи для відновлення роботи кримськотатарських ЗМІ в окупованому Росією Криму;
(g) негайно припинити втручання у кримськотатарську освіту і вжити всі необхідні і належні заходи для відновлення освіти кримськотатарською мовою в окупованому Росією Криму;
(h) негайно припинити втручання до освіти етнічних українців і вжити всі необхідні і належні заходи для відновлення навчання українською мовою в окупованому Росією Криму;
(i) негайно відновити права етнічних українців щодо їх участі в культурних заходах в окупованому Росією Криму;
(j) негайно вжити всі необхідні і належні заходи, щоб забезпечити вільне функціонування україномовних ЗМІ в окупованому Російською Федерацією Криму;
(k) провести повне відшкодування всім жертвам політики Російської Федерації щодо культурної чистки та дискримінації в окупованому Російською Федерацією Криму».
Україна також подала 16 січня 2017 року клопотання про надання тимчасових заходів. У ньому говориться, що мета заяви полягає в захисті своїх прав до вирішення справи по суті.
Що стосується Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму від 09.12.1999у пункті 23 своєї заяви Україна просить Суд вказати наступні тимчасові заходи:
«(a) Російська Федерація має утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити стан розгляду або продовжити строки розгляду спорув Суді в рамках Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, або ускладнити винесення рішення в рамках даної суперечки.
(b) Російська Федерація має здійснювати належний контроль над своїми кордонами, щоб запобігти подальшому фінансуванню тероризму, в тому числі, постачання зброї з території Російської Федерації на територію України.
(c) Російська Федерація має зупиняти і запобігати здійсненню всіх грошових переказів з території Російської Федерації, а також постачання зброї, транспортних засобів, обладнання, здійснення навчання груп, які беруть участь у терористичних актах проти цивільного населення в Україні, або тих, про яких Російській Федерації відомо, що вони можуть брати участь у терористичних актах в майбутньому, включаючи, але не обмежуючись "Донецькою народною республікою", "Луганською народною республікою", "Харківськими партизанами" і пов'язаними з ними групами та особами.
(d) Російська Федерація має вжити всі залежні від неї заходи, щоб будь-які групи, що діють в Україні і раніше отримали з території РФ грошові кошти, зброю, транспортні засоби, обладнання та навчання, надалі утримувалися від виконання терористичних актів проти цивільного населення в Україні".
Що стосується Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації у пункті 24 своєї заяви Україна просить Суд вжити тимчасові заходи, зобов’язавши Російську Федерацію:
«(a) утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити або продовжити спір щодо порушення цієї Конвенції або зробити справу складнішою для вирішення;
(b) утримуватися від будь-яких проявів расової дискримінації проти осіб, груп або установ на території, яка перебуває під контролем Російської Федерації, включаючи Кримський півострів;
(с) припинити дії і утримуватися від подальшої боротьби проти кримськотатарського народу у політичній і культурній сферах, в тому числі призупинити дію наказу про заборону Меджлісу кримськотатарського народу і відмовитися від виконання цього наказу і аналогічних заходів на час розгляду даної справи.
(d) застосувати всі необхідні заходи, щоб зупинити зникнення кримських татар, та негайно розслідувати ті зникнення, які вже відбулися;
(е) припинити і утримуватися від подальшої боротьби проти етнічних українців в Криму в сфері політики і культури, включаючи призупинення обмежень на освіту українською мовою, поважати право на освіту українською мовою, доки ця справа перебуває на розгляді».
Заява про порушення справи «Фінансування тероризму та расова дискримінація в Україні» (Україна проти Російської Федерації) була зареєстрована у Секретаріаті Міжнародного Суду ООН 16 січня 2017 року (ознайомитися з англійськомовним текстом можливо за посиланням).
“В рамках незаконної агресії в Україні, Російська Федерація нехтує основоположними правами людини, якими наділений кожен громадянин України”, - заявив Міністр закордонних справ України Павло Клімкін. “Ми намагалися врегулювати існуючі спори шляхом переговорів протягом більше двох років, але Росія не бажає припинити свої порушення міжнародного права. Тому ми подали позов до Міжнародного суду ООН з метою притягнення Російської Федерації до відповідальності за ці порушення і відновлення прав українського народу, гарантованих цими міжнародними договорами, учасником яких є Російська Федерація”.
Україна також звернулася до Міжнародного суду ООН з проханням запровадити тимчасові заходи, спрямовані на запобігання продовженню порушень прав людини з боку Російської Федерації протягом розгляду справи Судом по суті.
Президент Петро Порошенко також прокоментував звернення України до Міжнародного суду ООН, що «протягом трьох років російські бойовики скоїли численні терористичні атаки, жертвами яких стали сотні тисяч безвинних людей, які змушені були покинути свої помешкання. (...) Ті, хто залишився і у Криму, і на Донбасі зазнають тортур і переслідувань. Забороняється діяльність меджлісу кримськотатарського народу та скоюються інші злочини, які не можуть залишатися безкарними», як повідомляє ВВС Україна. Петро Порошенко нагадав, що близько 1,7 млн громадян України є тимчасово переміщеними особами. Готуючи позов до Міжнародного Суду ООН у частині невиконання Росією Міжнародною конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму від 09.12.1999, компетентні органи провели п'ять засідань і направили 45 нот дипломатичними каналами.За Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21.12.1965 подано більше ніж 20 нот.
Як зазначив глава МЗС України Павло Клімкін, українська сторона намагалася врегулювати існуючі спори шляхом переговорів протягом більше двох років, «але Росія не бажає припинити свої порушення міжнародного права», «в рамках незаконної агресії в Україні, Росія нехтує основними правами людини, якими наділений кожен громадянин України».
Заява проти Російської Федерації, яку Україна подала до Міжнародного суду ООН є серйозним успіхом української дипломатії, як про це в коментарі заявив юрист-міжнародник, глава Європейського комітету з питань запобігання катуванням, доцент Київського національного університету імені Шевченка Микола Гнатовський виданню "ГОРДОН". Також Микола Гнатовський зазначає, що «зрозуміло, що ці конвенції спеціалізовані, стосуються вузького кола питань. Безумовно, Україні хотілося б почути позицію Міжнародного суду за ширшим колом проблем у відносинах з Росією. Це не таке просте завдання, але Україна намагається його вирішити. На першому етапі головне - переконати Міжнародний суд, що Україна вичерпала всі засоби для досудового врегулювання розбіжностей з РФ. Адже обидві конвенції передбачають необхідність проведення досудових переговорів або консультацій зі стороною конфлікту. Тепер головне, щоб Міжнародний суд ООН визнав, що це було зроблено в достатній мірі, а значить перейшов до розгляду позову по суті». Професор М. Гнатовський звертає увагу, що «кілька років тому спроба Грузії розглянути свої претензії до РФ на основі Конвенції про расову дискримінацію не увінчалася успіхом. Саме тому, що Міжнародний суд заявив про невичерпання досудової процедури врегулювання розбіжностей між Грузією і РФ. Така загроза, теоретично, зберігається і до України. Хоча наші шанси вище, оскільки Україна врахувала досвід Грузії в Міжнародному суді ООН».
У відповідь МЗС Росії заявило, що використає усі доступні правові механізми для захисту і заперечило звинувачення, що їх висунула Україна, як повідомляє ВВС Україна. Також МЗС РФ заявило, що «звернення проти Російської Федерації в Міжнародний суд переслідує лише короткочасні політичні інтереси». Також МЗС РФ заявило «Російська Федерація завжди рішуче засуджувала будь-які прояви тероризму і активно бореться з ним. Природно, ми дуже уважно підходимо до дотримання своїх зобов'язань в цій сфері. Російська Федерація щиро намагалася розібратися в суті претензій української сторони, сумлінно перевіряючи її заяви, однак зіткнулася зі стійким небажанням українських відомств вести предметний діалог і в кінцевому рахунку одностороннім розривом консультацій українською стороною. Україна не представила підтверджень своєї позиції про те, що мають місце обставини, що підпадають під Конвенцію. Варто зазначити, що українська сторона в ході консультацій оголосила «терористами» ДНР і ЛHP - учасників Мінського процесу, з якими сама Україна веде в його рамках переговори. Ми не розуміємо, як заяви про «тероризм» співвідносяться з Мінським процесом, в рамках якого сторони за сприяння міжнародних посередників намагаються знайти збалансоване рішення для мирного врегулювання конфлікту.». Аналогічна аргументація і щодо порушення положень Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21.12.1965, а саме: «Росія в нотному листуванні і в ході консультацій поставила перед Україною цілий ряд питань, пов'язаних з правами російського і російськомовного населення України. Однак Україна ухилилася від предметного діалогу з цього приводу. Очевидно, що і в відношенні Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації Київ не зацікавлений в реальному захисту людей або дотриманні договорів».
Така позиція РФ підтверджує складність розгляду справи за заявою України у Міжнародному Суді ООН, проте альтернативи судовому вирішенню міжнародного конфлікту у мирний спосіб очевидно, що не існує і у цьому вбачається певна перспектива.
